Округ №198: "Убойний" компромат в боротьбі свободівця-перевертня з мільйонером-митником

Журналісти Depo.ua в рамках проекту "Вибори-2019. Повне оголення" створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація - вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.

Центр – місто Сміла, Черкаська область.

Опис меж – місто Сміла, Кам'янський, Смілянський, частина Черкаського районів

Місцезнаходження ОВК – приміщення Смілянської міської ради (Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 37).

Кількість виборчих дільниць – 136.

Орієнтовна кількість виборців – 143 463

Центр округу, Сміла, є великим містом, у якому проживає практично половина всіх виборців округу - близько 70 тисяч. Населення міста зайняте на машинобудівному, електроремонтному та кількох харчових підприємствах, а також забезпечує роботу швейної та меблевої фабрик. Місто може похвалитись кількома відомими на всю Україну торговельними марками. Тут же розташований найбільший у області залізничний вузол – станція Тараса Шевченка.

Інше місто округу, Кам'янка, є більш провінційним (близько 12 тисяч мешканців), хоча тут є одне потужне підприємство – Кам'янський машинобудівний завод, що входить в промислову імперію Ахметова.

Довідка: У 1998 та 2002 роках під час парламентських виборів округ з центром у Смілі мав номер 197. До округу було включено Кам'янський, Смілянський, Чигиринський та частина Черкаського районів. У 2006 та 2007 роках, коли вибори відбувалися лише на пропорційній основі, округ мав №203 і включав Кам'янський, Смілянський та Чигиринський райони. А вже у 2012-му набув сьогоднішнього вигляду, ввібравши в себе Кам'янський, Смілянський та частину Черкаського районів.

Під час всіх президентських виборів межі округу залишалися стабільними – до нього входили м. Сміла, Смілянський, Кам'янський та Чигиринський райони. У 1999 році округ мав №199. На всіх інших президентських виборах це був 201-й округ.

Черкащина багато років, тоді як інші регіони вже перефокусувались на націонал-демократів, продовжувала гнути "червону лінію. У 1999 році Петро Симоненко виграв у смілянському окрузі у Леоніда Кучми з грандіозним відривом – майже 20%. Своєрідне "ретроградство" проявилося тут і у 2004-му, коли Ющенко у третьому турі взяв менше 75%, а Янукович – 21%, тоді як загалом в цій частині України підтримка Ющенка "зашкалювала" за 80%. Ще більш показовим у цьому сенсі став 2010 рік, коли за Януковича віддали голоси третина виборців (33,03%).

На позачергових президентських виборах 2014-го смілянський округ проголосував вже в унісон з Україною, підтвердивши "однотуровий" результат Порошенка.

Президентські вибори (межі нинішнього округу №120 )
1999 рік. II тур	Петро Симоненко – 54,02%	Леонід Кучма – 38,61%
2004 рік. III тур	Віктор Ющенко- 74,69%	Віктор Янукович – 21,30%
2010 рік. II тур	Юлія Тимошенко – 60,83%	Віктор Янукович- 33,03%
2014 рік	Петро Порошенко – 51,66%	Юлія Тимошенко – 13,93%

"Червона" спрямованість округу простежувалася протягом всього часу української незалежності. У 1998 році КПУ петра Симоненка разом з соціалістами Мороза залишали далеко позаду демократичні сили на кшталт Народного руху, НДП, "Вперед, Україно!2 та інших. Навіть під час останніх виборів у 2012 році, у яких брала участь Компартії України, смілянці віддали Симоненку та його соратникам більше 10% голосів.

У "двотисячних" беззмінним лідером тут була партія Юлії Тимошенко: і у 2006, і у 2007, і у 2012 році ця політична сила "брала" мінімум третину голосів. Що цікаво, усі ці роки на другому місці у рейтингу уподобань залишалась Партія регіонів, яка стабільно мала тут 15-20%% підтримки, залишаючи позаду партії Ющенка, Мороза та інших.

Перелам відбувся лише у 2014 році, коли Сміла переорієнтувалася на "Народний фронт" та БПП.

Партії-лідери парламентських виборів (межі нинішнього округу №199)
1998 рік	Комуністична партія України - 20.55% Виборчий блок Соціалістичної партії України та Селянської партії України "За правду, за народ, за Україну!" - 20.47% Народно-демократична партія - 9.67% Народний Рух України - 7.78% Партія Зелених України - 5.86% Прогресивна соціалістична партія України - 4.34% Виборчий блок партій "Вперед, Україно!" - 3.85% Народна партія (Народна аграрна партія України, Аграрна партія України - 3.02%
2002 рік	Виборчий блок політичних партій "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" - 26.98% Соціалістична партія України - 18.94% Комуністична партія України - 13.30% Виборчий блок політичних партій "Виборчий блок Юлії Тимошенко" - 11.13% Виборчий блок політичних партій "За Єдину Україну!" - 4.90% Соціал-демократична партія України (об'єднана) - 4.50%
2006 рік	"Блок Юлії Тимошенко" - 30.67% Партія регіонів - 13.62% Соціалістична партія України - 12.57% Блок "НАША УКРАЇНА" - 12.11% Комуністична партія України - 5.27% Партія "Відродження" - 3.95%
2007 рік	"Блок Юлії Тимошенко" - 40.55% Партія регіонів - 20.13% Блок "НАША УКРАЇНА – НАРОДНА САМООБОРОНА" - 15.90% Комуністична партія України - 6.04% "Блок Литвина" - 4.97% Соціалістична партія України - 3.16%
2012 рік	політична партія Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" - 34.05% Партія регіонів - 17.95% Політична партія "УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка" - 17.41% політична партія Всеукраїнське об'єднання "Свобода" - 11.10% Комуністична партія України - 10.74%
2014 рік	Політична партія "НАРОДНИЙ ФРОНТ" - 25.67% ПАРТІЯ "БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА" - 22.00% Радикальна Партія Олега Ляшка - 11.52% Політична партія "Об'єднання "САМОПОМІЧ" - 9.83% політична партія Всеукраїнське об'єднання "Свобода" - 6.32% політична партія Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" - 5.94% Політична партія "Громадянська позиція (Анатолій Гриценко)" - 4.89%

А от з мажоритарниками у смілянському окрузі є певні особливості: незважаючи на "керівну і стверджуючу" роль партії "Батьківщина", їй так і не вдалося поки що провести свого кандидата по цьому округу.

У 1998 році народним депутатом у Смілі було обрано Сергія Подобєдова. Він цікавий своїми карколомними кар'єрними злетами. Так, ще у 1992 році це був слюсар-монтажник "Черкасиліфту", а вже у 1994-му – директор ТОВ "Нафтоенерго", яке згодом стало концерном, а колишній слюсар – його президентом. Звісно, треба взяти до відома, що в легендарні "дев'яності" з людьми й не такі кульбіти долі відбувалися.

Отже, у 1998-му Подобєдов, який в той час долучився до потужної СДПУ(о), виграв зі значною перевагою округ у мера Сміли Олександра Котькала. А у 2002-му продовжив своє депутатство через список СДПУ(о), залишивши округ іншій креатурі партії Медведчука – Віктору Тимошенко.

Банкір Віктор Тимошенко на час виборів 2002 року був президентом ВАТ "Легбанк" і мав інтереси у цукровому виробництві. До того як стати цукровиком і банкіром Тимошенко будував кар'єру у радянській армії – перебуваючи у званні прапорщика.

Ставши у 2002-му нардепом, Тимошенко встиг змінити кілька фракцій. За цей час його позиції в українській політиці настільки зміцнилися, що після завершення депутатської каденції він не став шукати собі місце у партійних списках, а перейшов у сферу державного управління – отримав призначення на один з найдоходніших підрозділів Державної податкової адміністрації – управління по роботі з великими платниками податків.

В 2010-му Віктор Тимошенко поїхав у Львів керувати Львівською митницею. Вже через рік очолив Кримську митницю. Але на початку 2012 року звільнився з роботи і почав готуватись до нових виборів – на той час якраз було відновлено мажоритарну систему.

На виборах 2012 року Віктор Тимошенко зміг здобути прихильність тих виборців, що голосували за нього 10 років тому. Щоправда в спину йому дихав амбітний свободівець Сергій Рудик, який хоч і відстав у підсумку від Тимошенка на 10%, але заклав фундамент своєї майбутньої перемоги.

Шанс на сатисфакцію Рудик отримав вже через два роки – під час позачергових виборів 2014 року. "Драчка" між Тимошенко та Рудиком була знатною. На голови одне одного штаби виливали просто ріки убойного компромату, звинувачуючи один одного у зрадах, підкупах та корупції. А деякі сайти навіть публікували "заказуху" проти Тимошенко, звинувачуючи його у аж занадто брудній і нетрадиційній сексуальній спрямованості.

У підсумку Рудик переміг з відривом менше ніж 1%. У 2016 році Рудик вступив до парламентської фракції, через що "Свобода" засудила його "угодовську позицію та вхід до фракції влади". В останні роки перед обранням нардепом Рудик встиг попрацювати на кількох державних посадах - зокрема й головою Державного агентства земельних ресурсів України. Та був відсторонений від виконання обов'язків розпорядженням Кабміну 10 вересня 2014 року.

Цілком ймовірно, що Тимошенко на наступний рік готує свою "сатисфакцію". Після нанесених йому образ це має бути щось таке, від чого навіть "чортям у пеклі має стати спекотно".

Парламентські вибори (межі нинішнього округу №199)
1998 рік	Сергій Подобєдов – 38,30%	Олександр Котькало – 16,48%
2002 рік	Віктор Тимошенко – 29,40%	Борис Пономаренко – 13,48%
2012 рік	Віктор Тимошенко – 28,74%	Сергій Рудик – 20,51%
2014 рік	Сергій Рудик – 21,72%	Віктор Тимошенко – 20,93%