Округ №200: У задушливих обіймах "тендерного папи"

Журналісти Depo.ua в рамках проекту "Вибори-2019. Повне оголення" створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація - вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.

Центр – місто Умань

Опис меж: місто Умань, Монастирищенський, Уманський, Христинівський райони, частина Тальнівського району

Кількість виборчих дільниць - 173

Орієнтовна кількість виборців – 156 657

Місцезнаходження ОВК – приміщення відділу культури Уманської міської ради

Консервативна Черкащина перестала обирати комуністів пізніше, аніж "просунуті" сусідні Київщина і Вінниччина – ще у 1999 тут переконливо перемагав Симоненко. Тоді лідер нині забороненої КПУ взяв майже 65 тисяч голосів на окрузі. Тоді як чинний президент Леонід Кучма обмежився 52 тисячами.

Але вже у 2004 регіон перестав бути червоним і став яскраво помаранчевим – у третьому турі Віктор Ющенко отримав від уманчан 78%, тоді як Віктор Янукович змушений був задовольнятися підтримкою на рівні 19%.

Щоправда на виборах у 2010 році майбутній біглий президент дещо покращив свій показник, досягнувши позначки у 28,65%. Але на фоні 66% його суперниці Тимошенко такий результат все одно свідчив про аутсайдерство Януковича.

У 2014 році округ віддав перемогу Порошенку, який набрав тут 64% голосів. Тимошенко змушена була констатувати різке падіння власного рейтингу до рівня 12,5%.

Лише на початку 2000-х звідси попрямував до Верховної Раде не "червоний" депутат.

Довідка. Межі нинішнього 200-го округу на парламентських виборах залишались відносно стабільними – до нього входила Умань, Уманський, Монастирищенський та Христинівський райони. А починаючи з виборів 2012 року в округ включили дві дільниці з Тальновського району (№ 710566, 710581). А от нумерація округу змінювалась: у 1998-му та 2002-му роках це був виборчий округ №199, у 2006-му та 2007-му роках - №205, а у 2012-му та 2014-му - №200.

Під час президентських виборів округ також стабільно складавська з Умані, Уманського, Христинівського та Монастирищенського районів. На виборах 1999 року він мав номер 201, а у 2004-му, 2010-му та 2014-му був №203.

Президентські вибори (межі округу №200)

1999 рік. 2 тур	Петро Симоненко – 64 639 голосів	Леонід Кучма – 51 933 голосів
2004 рік. 3 тур	Віктор Ющенко – 77,65%	Віктор Янукович – 18,61%
2010 рік. 2 тур	Юлія Тимошенко – 65,91%	Віктор Янукович – 28,65%
2014 рік	Петро Порошенко – 64,04%	Юлія Тимошенко – 12,54%

У 1998 році уманський округ востаннє дав країні депутата-комуніста, яким став тодішній перший секретар Черкаського обкому КПУ, уродженець села в Уманському районі Віктор Роєнко. Але підтримка Роєнка в тому році виявила доволі низькою – лише 15% виборців проголосували за свого "червоного" земляка. А йому в спину вже тоді дихав керівник "нової формації", який мав стосунок до машинобудівної галузі, Петро Кузьменко.

Вже на наступних виборах 2002 року Віктор Роєнко вирішив не вв'язуватись у перегони на окрузі і попрямував до парламенту у складі партійного списку КПУ. А місце мажоритарника від Умані очікувано зайняв його конкурент самовисуванець Петро Кузьменко, який отримав більш-менш переконливі 21,5%. Потрапивши у раду Кузьменко відразу вступив у фракцію СДПУ(о). Побувши членом цієї сили 2 роки Кузьменко переходить до лав "Єдиної України", а ще через два роки – до "Батьківщини". З партії Юлії Тимошенко Петра Кузьменка, який ще двічі потрапляв до парламенту за списками цієї сили, виключать у 2010 році з формулюванням "за співпрацю з більшістю". І вже "додепутатствував" Кузьменко до виборів 2012 року у лавах гостинної Партії регіонів.

Суто пропорційні вибори 2006 та 2007 років в уманському окрузі продемонстрували неоднозначність політичних симпатій виборців. На відміну суто "синіх" чи суто "помаранчевих" округів, уманський підтримав і національно-демократичні сили, і регіоналів з комуністами.

Партії-лідери парламентських виборів (межі округу №71)

1998 рік	Виборчий блок Соціалістичної партії України та Селянської партії України "За правду, за народ, за Україну!" ( 22.64%) Комуністична партія України ( 21.98%) Народний Рух України ( 8.47%) Прогресивна соціалістична партія України ( 6.42%) Соціал-демократична партія України (об'єднана) ( 5.34%) Партія Зелених України ( 4.30%) Народно-демократична партія ( 4.22%)
2002 рік	Виборчий блок політичних партій "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" ( 25.35%) Соціалістична партія України (16.09%) Комуністична партія України ( 15.35%) Виборчий блок політичних партій "Виборчий блок Юлії Тимошенко" ( 12.67%) Виборчий блок політичних партій "За Єдину Україну!" ( 6.16%) Соціал-демократична партія України (об'єднана) ( 5.26%)
2006 рік	"Блок Юлії Тимошенко" (40.65%) Соціалістична партія України (16.15%) Партія регіонів (10.70%) Блок "НАША УКРАЇНА" (9.08%)
2007 рік	"Блок Юлії Тимошенко" (46.80%) Партія регіонів (14.56%) Блок "НАША УКРАЇНА – НАРОДНА САМООБОРОНА" (12.63%) Соціалістична партія України (9.47%) Комуністична партія України (4.82%) "Блок Литвина" (4.79%)
2012 рік	"Батьківщина" (38.58%) Партія регіонів (22.69%) "УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка" (14.68%) Всеукраїнське об'єднання "Свобода" (8.71%) Комуністична партія України (8.28%)
2014 рік	"НАРОДНИЙ ФРОНТ" (29.46%) "БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА" (24.45%) Радикальна Партія Олега Ляшка (9.08%) "Об'єднання "САМОПОМІЧ" (8.15%) Всеукраїнське об'єднання "Свобода" (5.91%) Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" (5.86%) "ВСЕУКРАЇНСЬКЕ АГРАРНЕ ОБ'ЄДНАННЯ "ЗАСТУП" (3.64%)

Повернення до мажоритарки у 2012 році вивело на місцеву арену політика-ділка Антона Яценка, якого вважають дотичним до створення і процвітання такого політично-економічного симбіозу як "тендерна мафія".

Скандал навколо Тендерної палати України як сукупності громадських організацій та комерційних підприємств розгорівся в 2000-х роках. Журналісти і громадські активісти за результатами розслідувань публікували численні статті про монополізацію сфери закупівель, коли від кожної транзакції окремий "процентік" прилипав до рук "тендерної мафії". Писали, що у схеми було втягнуто якщо не перших, то других осіб держави, а також значну кількість народних депутатів і навіть лідерів політичних сил, які так чи інакше отримували свій гешефт.

Ідейним натхненником, рушійною силою та головним реципієнтом плодів діяльності тендерних схем злі язики називали майбутнього депутата.

Згодом діяльність тендерної палати було припинено, а закупівлі у державі перейшли у "Прозорро". Але спритний розум Андрія Володимировича завжди мав нові і нові ідеї на ниві побудови фінансово-економічних схем. Так, його інтереси торкалися сфери оціночної діяльності, контроль над якою намагались звести під один монопольний купол на кшталт спочилої тендерної палати. Також цікавився Яценко процедурами податкової та іншої звітностей. Та й, напевне, його світлий розум мав і має багато ідей і проектів, про які широкий загал і не дізнається.

У 2012 році Антон Яценко стартував до Верховної Ради від 200-го округу на Черкащині. Накопичений раніше ресурс дозволив на той момент "регіоналу" засипати цю частину України "неймовірними благами" і принесло йому 30% голосів.

А у 2014 році результат Яценка взагалі перевершив можливі сподівання: уманчани та мешканці ще двох районів висловили довіру персонажу, якого ще недавно деякі недоброзичливці називали "головним жуліком країни", на рівні 57%. Його найближчий конкурент Андрій Дикун задовільнився принизливими тринадцятьма.

На сьогоднішній день довіра електорату до свого обранця не слабне – навіть не зважаючи на його "багатопартійну" електоральну орієнтацію і регулярну зміну політичних партнерів. Тож тому кандидату, який спробує скласти Яценку конкуренцію на 200-му окрузі, доведеться дуже постаратись, аби заїжджі щороку в Умань хасиди-паломники могли впевнено одарити його, а не Яценка, своїм "мазаль тов".

Парламентські вибори (межі округу №71)

1998 рік	Віктор Роєнко – 15,74%	Петро Кузьменко – 13,23%
2002 рік	Петро Кузьменко – 21,56%	Віталій Радецький – 15,81%
2012 рік	Антон Яценко – 29,90%	Микола Наконечний – 22,79%
2014 рік	Антон Яценко – 57,41%	Андрій Дикун – 13,27%