Округ №197: Зять депутата-батьківщинця Соболєва успадкував округ есдека Губського

Журналісти Depo.ua в рамках проекту "Вибори-2019. Повне оголення" створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація - вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.

Округ №197.

Центр – місто Канів

Опис меж: міста канів, Золотоноша, частина Соснівського району міста Черкаси, Золотоніський район, частина Канівського, частина Черкаського районів

Орієнтовна кількість виборців – 140 604

Кількість виборчих дільниць - 146

Місцезнаходження ОВК – приміщення СЕС (м. Канів, вул. Леніна, 144)

Найбільшими містами округу є Золотоноша та Канів. Кількість мешканців в одному та другому, згідно останнього перепису населення, є співмірною – 28 та 25 тисяч відповідно. Ці території не можуть похвалитись об'єктами важкої промисловості. Натомість і у Каневі, і у Золотоноші працює кілька підприємств харчової промисловості, на яких виробляються продукти торговельних марок, які є відомі далеко за межами Черкащини. З'являються і нові харчові підприємства. Плюс у Каневі одним з найбільших роботодавців і наповнювачів місцевого бюджету є Канівська гідроелектростанція.

Довідка: За даними ЦВК, округ, який у 2012 та 2014 роках мав номер 197 і центр у місті Канів до того часу гуртувався навколо міста Золотоноша. У 1998-му та 2002-му роках він мав №196, а до його меж входили Золотоніський, Драбівський, Чорнобаївський райони та частина Канівського району. Під час суто пропорційних виборів 2006 та 2007 років округ мав номер 202 і включав все ті ж райони та населені пункти – за виключенням Канівського. В результаті перекрою на початку 10-х округ змістився у бік Каніва.

Типовим для Черкащини у 1999 році було підтримувати не Кучму, а Симоненка – головний комуніст в той рік показав результат майже вдвічі більший від результату діючого президента. А округ з центром у Золотоноші перевершив округи-сусіди, віддавши Симоненку на кілька відсотків більше голосів, ній був його середній результат по області.

В подальшому Золотоноша і Канів на президентських виборах голосували типово для центральної України. У 2004-му – за Ющенка. У 2010-му – за Тимошенко. І у 2014-му на позачергових виборах – 50% голосів округ віддав Порошенку.

Президентські вибори (межі нинішнього округу №197 )
1999 рік. II тур	Петро Симоненко – 57,04%	Леонід Кучма – 34,52%
2004 рік. III тур	Віктор Ющенко- 83,47%	Віктор Янукович – 13,42%
2010 рік. II тур	Юлія Тимошенко – 65,37%	Віктор Янукович- 29,54%
2014 рік	Петро Порошенко – 50,93%	Юлія Тимошенко – 17,22%

У пропорційному розрізі парламентських виборів Черкащина загалом і золотонісько-канівський округ зокрема довго залишалися під впливом "червоних". Соціалісти, комуністи та інші партії лівого спрямування у "дев'яності" та на початку "двотисячних" отримували тут як мінімум половину голосів. Особливо впевнено почувалася Соціалістична партія Мороза, якому в 2006-му році вдалося взяти більше 20%. Щоправда, вже наступного року, під час позачергових парламентських перегонів, коли відбувся його перехід з помаранчевого табору у біло-синій, черкаські виборці різко знизили градус любові до соціалістичного вождя, оцінивши СПУ у 5%. Що, в принципі, на той час для цієї партії було не таким вже й поганим результатом.

А у фаворі в той час на Черкащині була Юлія Тимошенко – її партія набирала тут у 2006, 2007 та 2012 роках – від 35 до 50%% голосів, залишаючи далеко позаду інші політсили. Але і вона виявилася не вічною – за результатами позачергових виборів 2014-го успіх "Батьківщини" не дотягнув і до 7%. Натомість на перших рядках виборчого заліку опинилися "Народний фронт" та БПП.

Щоправда сьогодні обидві ці політичні сили також значною мірою позбулися довіри виборці. І у вільну електоральну нішу відразу ж повернулася Тимошенко і вскочив Ляшко. Принаймні станом на сьогодні експерти констатують швидке зростання популярності на теренах округу №197 цих політиків і, відповідно, очолюваних ними партій.

Партії-лідери парламентських виборів (межі нинішнього округу №197)
1998 рік	Виборчий блок Соціалістичної партії України та Селянської партії України "За правду, за народ, за Україну!" - 41.79% Комуністична партія України - 20.28% Народний Рух України - 4.72% Партія Зелених України - 3.60% Народно-демократична партія - 3.57% Народна партія (Народна аграрна партія України, Аграрна партія України ) - 3.40%
2002 рік	Соціалістична партія України - 31.56% Виборчий блок політичних партій "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" - 24.74% Комуністична партія України - 10.40% Виборчий блок політичних партій "Виборчий блок Юлії Тимошенко" - 9.49% Виборчий блок політичних партій "За Єдину Україну!" - 6.29%
2006 рік	"Блок Юлії Тимошенко" - 37.97% Соціалістична партія України - 20.37% Блок "НАША УКРАЇНА" -12.15% Партія регіонів - 7.64% Комуністична партія України - 4.05% "Народний блок Литвина" - 3.66%
2007 рік	"Блок Юлії Тимошенко" - 50.67% Блок "НАША УКРАЇНА – НАРОДНА САМООБОРОНА" - 15.05% Партія регіонів - 12.63% Соціалістична партія України - 5.76% Комуністична партія України - 4.82% "Блок Литвина" - 4.09%
2012 рік	Політична партія Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" - 38.99% Політична партія "УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка" - 16.94% Партія регіонів - 16.28% Політична партія Всеукраїнське об'єднання "Свобода" - 10.58% Комуністична партія України - 9.75%
2014 рік	Політична партія "НАРОДНИЙ ФРОНТ" - 24.17% ПАРТІЯ "БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА" - 23.19% Радикальна Партія Олега Ляшка - 10.99% Політична партія "Об'єднання "САМОПОМІЧ" - 10.33% Політична партія Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" - 6.63% Політична партія Всеукраїнське об'єднання "Свобода" - 6.39% Політична партія "Громадянська позиція (Анатолій Гриценко)" - 5.13%

Мажоритарний округ №197

197-й мажоритарний округ відомий, передусім, скандалом 2012 року, коли виборчій комісії тут так і не вдалося встановити результат виборів і довелося проводити повторні вибори вже більше ніж через рік після основних.

Але почнемо з 90-х. У 1998-му тут обрали вчительку з Золотоноші, висунуту КПУ, Ольгу Юхимець. Але вже у 2002 "червона лафа" закінчилася, округ, як і багато інших в Україні, комерціалізувався, і на перші ролі вийшли представники бізнесово-політичних груп. Золотоніський округ, зокрема, пригледів для себе один з провідних діячів надпотужної тоді медведчуківської СДПУ(о) Богдан Губський.

Богдан Володимирович вже був один раз депутатом, пройшовши в Раду у 1998-му за списком своєї партії. Губський заробив свої капітали, вдало поєднуючи бізнес-інтереси з державною службою. Наприклад, в середині 90-х він одночасно був заступником голови Державної комісії з питань організації біржового сільськогосподарського ринку і в той же час контролював приватну "Українську аграрну біржу", через яку проходила левова частка українських зерна і цукру, а аграрії сплачували суттєві комісійні. Приріс Губський і значними земельними наділами.

Тож заявивши у 2002-му про свої зазіхання на золотоніський округ, Губський з успіхом свої амбіції і реалізував, отримавши 34% голосів і майже вдвічі відірвавшись від свого найближчого суперника Дмитра Лисуна.

У період занепаду СДПУ(о), коли відбулася певна ротація політичних еліт після помаранчевої революції, Богдан Губський звернувся по допомогу до Юлії Тимошенко. І отримав від неї прохідне місце у списку її політсили і у 2006-му, і у 2007-му роках. Це дозволило йому доволі впевнено почуватись народним обранцем аж до 2012 року - незважаючи навіть на те, що у 2010-му його і виключили з фракції Блоку Юлії Тимошенко.

У 2012-му році повернулася мажоритарка. І Губський посунув на свій рідний золотоніський округ, який на той час, щоправда зазнав певного перекрою і його центр було перенесено у Канів. Але, тим не менш, електоральне ядро округу залишилось тим самим і Губський мав всі шанси стати тут депутатом.

Але вибори того року закінчилися скандалом. Богдан Губський нібито отримав більшість голосів і відповідні документи окружної виборчої комісії було доставлено у ЦВК. Водночас опозиція здійняла галас, ніби комісія жодних подібних рішень не ухвалювала і взагалі переможцем є інший кандидат – висуванець "Батьківщини" Леонід Даценко. Закінчилося тоді все тим, що у своїй постанові ЦВК відзначила, що вибори у 5 округах - серед яких і 197-й - проведені без дотримання норм передбачених Конституцією і законом про вибори народних депутатів України. І їх результати не можуть бути встановлені.

Повторні вибори тут відбулися вже більше ніж через рік, у грудні 2013 року, коли у Києві вирував Майдан. Тоді нарешті депутатом став представник "Батьківщини", черкаський журналіст і поет Леонід Даценко. На другому місці опинився голова об'єднання ветеранів-афганців Сергій Червонописький. А Губський… А Богдан Губський того разу взагалі не балотувався. Тим не менш конкуренти Губського все одно притягли на округ двійника – непрацюючого киянина з середньою освітою Андрія Губського. Примітним є те, що не здійснюючи жодних активних дій, Андрію Губському вдалося зайняти четверте місце у загальному виборчому заліку.

Леонідові ж Даценку, якому дуже кортіло бути нардепом, не повезло – вже буквально за кілька місяців після обрання відбулися позачергові вибори 2014 року, на яких він програв київському мажору Владиславу Голубу. Цього майбутнього єврооптиміста формально висунув БПП, але з усієї сили тягнула і "Батьківщина", оскільки Голуб породичався (чи тоді ще лише збирався породичатись) з одним з провідних соратників Юлії Тимошенко і "говорящою головою" її партії Сергієм Соболевим, взявши у дружини доньку цього достойника.

Владислав Голуб, молодий політик 1983 року народження, після навчання у Києві та Лондоні, поперемінно працював юрисконсультом та помічником нардепа. Аж поки у 2014-му не зайшов у Верховну Раду через 197-й округ.

Зараз Голуб активно окучує свій округ - не виключено, що у 2019-му він знову спробує пройти до парламенту. Конкуренцію йому швидше за все складе Леонід Даценко, який почувається надто ображеним після своєї поразки. Ну і не можна списувати з рахунків важковаговика Богдана Губського, якому, напевне, вже насиділося у тіні і хочеться розім'яти м'язи на парламентських килимах.

Парламентські вибори (межі нинішнього округу №197)
1998 рік	Ольга Юхимець – 19,54%	Сергій Терещук – 14,43%
2002 рік	Богдан Губський – 34,21%	Дмитро Лисун – 18,50%
2012 рік (повторні вибори)	Леонід Даценко – 63,51%	Сергій Червонописький – 23,30%
2014 рік	Владислав Голуб – 34,16%	Леонід Даценко – 29,51%